"ZERO TOLERANCE" i “#WAR_DIARY”

ZERO TOLERANCE [instalacja cyfrowa]
Czas trwania16 min
OstrzeżenieDrastyczne treści
Ograniczenia wiekowe18+

 

Cyfrowa instalacja złożona z trzech prac wideo poświęconych pełnowymiarowej rosyjskiej inwazji na Ukrainę. Prace wideo – dzieła trzech fotografów: Olexandra Glyadyelova [WAR], Maksyma Dondyuka [UKRAINE 2022] i Vladyslava Krasnoshchoka [Documenting The War] – to unikalne materiały filmowe przedstawiające rosyjskie zbrodnie na Ukrainie, w tym ewakuację ludności cywilnej z regionu Kijowa, przerażające odkrycia po okupacji oraz zniszczenia.

 

Fotografowie: Olexandr Glyadyelov, Maksym Dondyuk, Vladyslav Krasnoshchok
Muzyka: Anton Baibakov
Reżyseria: Oleg Sosnov

 

Oleksandr Glyadyelov — twórca foto-eseju WAR

Ukraiński fotograf dokumentalny i fotoreporter. Relacjonował konflikty zbrojne w Mołdawii (gdzie został ranny), Górskim Karabachu, Czeczenii i na Ukrainie (gdzie ponownie został ranny). Od 1996 roku Glyadyelov skupia się na długoterminowych fotograficznych projektach dokumentalnych dotyczących takiej tematyki jak: wykorzystywanie dzieci, epidemia HIV/AIDS wśród osób przyjmujących dożylnie narkotyki, czy postsowieckie więzienia. Z fotografii Glyadyelova korzystały organizacje międzynarodowe, w tym MSF, ICRC, The Global Fund, WHO, UNAIDS i UNICEF. Jest on autorem ponad trzydziestu indywidualnych wystaw fotograficznych. Jego prace znajdują się w prywatnych kolekcjach w Stanach Zjednoczonych i Europie. Olexandr Glyadyelov nigdy nie opuścił Ukrainy po 24 lutego 2022 roku i dokumentuje pełnowymiarową rosyjską inwazję w różnych regionach kraju.

 

 

Maksym Dondyuk — twórca foto-eseju UKRAINE 2022

Ukraiński artysta wizualny zajmujący się fotografią dokumentalną. Jego praktyka łączy wiele mediów, w tym fotografię, wideo, tekst i materiały archiwalne. Prace Maksyma często poruszają kwestie związane z historią, pamięcią, konfliktami i ich konsekwencjami. Od 2014 roku fotografuje wojnę na Ukrainie. Jak twierdzi, od 2013 roku prowadzi „wizualny pamiętnik” tego, co dzieje się na Ukrainie. Rewolucja godności, wojna na wschodzie kraju, pełnowymiarowa inwazja. Zdjęcia Dondyuka publikują wiodące zachodnie czasopisma, takie jak „Der Spiegel”, „Paris Match”, „Time”, „Stern” i inne. 


Vladyslav Krasnoschok — twórca foto-eseju Documenting The War

Artysta, przedstawiciel Charkowskiej Szkoły Fotografii. Urodził się w 1980 roku. W 2010 roku wraz z Serhiiem Lebedynskyim i Vadymem Trikozem stworzył legendarną grupę artystyczną SHILO. Vladyslav zaczął tworzyć sztukę w 2009 roku; wcześniej pracował jako chirurg szczękowo-twarzowy w Charkowskim Szpitalu Ambulatoryjnym. Krasnoshchek używa kliszy filmowej i stosuje specjalną technikę wydruku, która nadaje zdjęciom staroświecki wygląd. Jego prace można znaleźć w Muzeum Sztuk Pięknych w Houston (USA), Muzeum Fotografii Kiyosato (Japonia), Muzeum Sztuki Współczesnej w Rio de Janeiro oraz w prywatnych kolekcjach w Europie, Azji i Stanach Zjednoczonych.

 

#WAR_DIARY _1 week_1 month_1year
[Dokumentalna wideo-instalacja]
Czas trwania: 32 min
Ograniczenie wiekowe18+

 

Od pierwszych dni pełnowymiarowej rosyjskiej inwazji na Ukrainę artyści Centrum Sztuki Współczesnej Dakh w Kijowie prowadzą dziennik wideo, aby wyrazić swoje obawy i nadzieje. #WAR_DIARY” składa się z trzech części, nagrywanych w różnych okresach: w pierwszym tygodniu inwazji na pełną skalę, 24 lutego 2022 roku, w pierwszym miesiącu, wiosną 2022 roku i rok później – w „rocznicę” w 2023 roku. Czas pozwala nam dostrzec zmiany zachodzące w każdym z uczestników i to, jak zmieniły się ich losy w nowej rzeczywistości.

 

W ramach programu pokazany zostanie tryptyk oparty na zapisach wideo artystów Teatru Dakh Valentyny Melnyk i Ihora Dymova. Młoda aktorka Valentyna szukała schronienia z rodziną we Lwowie, w zachodniej części Ukrainy (dotykając doświadczenia straty), a następnie wróciła do Kijowa, gdzie pracowała jako wolontariuszka i próbowała odnaleźć nowe sensy. Ihor od samego początku zdecydował się dołączyć do obrony terytorialnej miasta i powrócił do działalności artystycznej z nowym zrozumieniem. Głównym tematem filmów jest los artystów podczas wojny - jak zmieniają się ich poglądy i rozumienie zawodu. Pada w nich też retoryczne pytanie: „Czy teatr jest jeszcze w ogóle potrzebny, gdy spadają na niego bomby?”.


Zespół:

KuratorAndrii Palatnyi
AktorzyIhor Dymov & Valentyna Melnyk
VideoMariia Yakovenko
NapisyAlina Danylova
KoordynacjaViktoriia Fedoriv

Czas trwania:
jeden tydzień : 11 min 44 sec
jeden miesiąc : 9 min 59 sec
jeden rok : 9 min 39 sec

 

Program jest finansowany przez Fundację Współpracy Polsko-Niemieckiej ze środków Ministerstwa Spraw Zagranicznych Republiki Federalnej Niemiec w ramach linii projektowej „Mosty przyszłości. Polska i Niemcy dla Ukrainy” oraz przez Miasto Szczecin.

 

***

НУЛЬОВА ТОЛЕРАНТНІСТЬ [Діджитал інсталяція]
Тривалість: 16 хв
Застереження: Чутливий контент
Вікові обмеження: 18+


Цифрова інсталяція складається з трьох відеоробіт, присвячених повномасштабному російському вторгненню в Україну. Відеороботи трьох фотографів Олександра Глядєлова [ВІЙНА], Максима Дондюка [УКРАЇНА 2022] та Владислава Краснощока [Документування війни] — це унікальні кадри російських злочинів в Україні, зокрема евакуації цивільного населення з Київської області, жахливих знахідок після окупації та руйнувань.
 

Фотографи: Олександр Глядєлов, Максим Дондюк, Владислав Краснощок
Музика: Антон Байбаков
Режисер: Олег Соснов


Олександр Глядєлов — фотограф проєкту "ВІЙНА"
Український фотограф-документаліст і фотожурналіст. Висвітлював збройні конфлікти в Молдові (де був поранений), Нагірному Карабасі, Чечні та Україні (де знову був поранений). З 1996 року Глядєлов зосередився на довгострокових фотодокументальних проектах, серед яких — соціально незахищені діти, епідемія ВІЛ/СНІДу серед споживачів ін'єкційних наркотиків та пострадянські в'язниці. Фотографії Глядєлова використовувалися міжнародними організаціями, включаючи MSF, ICRC, The Global Fund, WHO, UNAIDS, та UNICEF. Він є автором понад тридцяти персональних фотовиставок. Його роботи зберігаються в приватних колекціях у США та Європі. Олександр Глядєлов не виїжджав з України з 24 лютого 2022 року і документує повномасштабне російське вторгнення в різних регіонах України.


Максим Дондюк — фотограф проєкту "УКРАЇНА 2022"
Український візуальний художник, що працює в галузі документальної фотографії. У своїй практиці поєднує різні медіуми, зокрема фотографію, відео, текст та архівні матеріали. Роботи Максима часто досліджують питання, пов'язані з історією, пам'яттю, конфліктами та їхніми наслідками. Він знімає війну в Україні з 2014 року. За його словами, з 2013 року він веде "візуальний щоденник" того, що відбувається в Україні. Революція Гідності, війна на сході країни, повномасштабне вторгнення. Фотографії Дондюка публікують провідні західні видання Der Spiegel, Paris Match, Time, Stern та інші.

Владислав Краснощок — фотограф проєкту "Документування війни"
Художник, представник Харківської школи фотографії. Народився 1980 року. У 2010 році разом із Сергієм Лебединським та Вадимом Трикозом створив легендарну мистецьку групу ШИЛО. Владислав почав займатися мистецтвом у 2009 році, до цього працював щелепно-лицьовим хірургом у Харківській лікарні швидкої допомоги. Краснощок знімає на плівку та використовує спеціальну техніку друку, яка надає фотографіям вінтажного вигляду. Його роботи зберігаються в Музеї образотворчих мистецтв Х'юстона (США), Музеї фотографії Кійосато (Японія), Музеї сучасного мистецтва Ріо-де-Жанейро, а також у приватних колекціях Європи, Азії та США.

 

 

#ЩОДЕННИКИ_ВІЙНИ_1 тиждень_1 місяць_1 рік
[Документальна відео-інсталяція]
Тривалість: 32 хв
Вікові обмеження: 16+

 

З перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну актори Центру сучасного мистецтва "Дах" у Києві ведуть відеощоденник, щоб висловити свої страхи та надії. #ЩОДЕННИКИ_ВІЙНИ складаються з 3 частин, записаних у різні періоди: протягом першого тижня повномасштабного вторгнення, протягом першого місяця, навесні 2022 року, та через рік, навесні 2023 рік. Час дозволяє побачити, як змінився кожен і як змінилися їх долі в цій новій реальності.

В рамках програми буде показано триптих, створений на основі відеозаписів Валентини Мельник та Ігоря Димова. Молода акторка Валентина шукала притулку зі своєю сім'єю у Львові, на заході України, після втрати, а потім повернулася до Києва, займаючись волонтерством і пошуком нових сенсів. Ігор від самого початку вирішує приєднатися до територіальної оборони міста і повертається до мистецької діяльності з новим розумінням. Ключовим фокусом відео є доля митця під час війни — як змінюються його погляди та розуміння професії. І риторичне запитання: "Чи потрібен театр, коли на нього падають бомби?".

 

Команда:
Куратор: 
Андрій Палатний
Актори: Ігор Димов & Валентина Мельник
Відео: Марія Яковенко
Титри: Аліна Данилова
Координаторка: Вікторія Федорів

Тривалість:
один тиждень : 11 хв 44 сек
один місяць : 9 хв 59 сек
один рік : 9 хв 39 сек